Меліса органічна 20г

Меліса — назва рослини із сімейства синутових. У народі меліса називають також бджолиною м'ятою, лимонною травою або лимонною м'ятою.

Меліса органічна.

Меліса має ніжний освіжний смак і лимонний аромат. Свіже та сушені листя меліси — незамінна пряність для приготування багатьох страв. Їх кладуть у свіжому вигляді, дрібно порізавши, у літні салати, які водночас стають не тільки приємними й ароматними на смак, але й кориснішими. Сушену зелень меліси додають як самостійно, так і в комбінації з іншими травами в овочеві, м'ясні та рибні салати взимку, а також у омлети та страви з рису.

Меліса як пряність добре поєднується з дичиною, телятиною, свининою, бараниною, рибою, грибними стравами.

Свіже листя меліси додають під час приготування соусів, овочів, супів усіх видів (фруктових, горохових, картопляних, грибних). Багато хто любить додавати мелісу в молоко, щоб воно краще пахло, у тертий сир. Мелісу сушать і заварюють як чай, а також додають у компоти та звари, ароматизують нею домашні кваси. Свіжим листям меліси покращують смак пива, домашнього вина.

Як пряність меліса використовується в домашньому консервуванні під час солення помідорів, огірків — надає їм міцності, покращує аромат. Порошок сушеної меліси додають під час засолювання капусти.

У харчовій промисловості мелісу використовують для запашників чаю й оцту, ароматизації лікерів і настоянок.

Меліса має ніжний, освіжний лимонний аромат. Ефірна олія рослини високо цінуються в парфумерній промисловості. У багатьох країнах його використовують у щадах.

Медичне застосування:

У народі мелісе давали часто інші назви, які зазначили на її лікувальну дію: серцева трава, «Відрада серця» — через її заспокійливу дію; жіноча трава, позаяк її застосовували в разі порушення менструацій,синання під час вагітності та істеричних нападів, властивих переважно жінкам.

Першими оцінили переваги меліси араби: вони використовували цю траву під час лікування епілепсії, душевних хвороб, апоплексії, апатії та меланхолії, а також містять її у свої «еліксири життя».

Меліса була важливим компонентом середньовічних зміцнювальних засобів, її використовували для зміцнення серця і підйому духу. У Франції листя меліси додавало в спеціальні пиріжки, які давали жінкам під час пологів для підкріплення сил і кращого відділення дитячого місця.

У Болгарії трава меліси лікарської використовується як спазмолітична, протибольова, заспокійлива нервова система, що збуджує апетит, полегшує кольки, спричинені затримкою газів і протиборювальний засіб. Рекомендується у разі нервової слабкості, мігрені, безсоння, підвищеної статевої збудливості, хворобливих менструацій, шкірних сипій. Зовнішньо застосовується настій для припарок і компресів під час фурункулів і для полоскання під час запалення ясен.

За даними французьких фахівців, меліса лікарська має антиспазматичну, заспокійливу, зміцнювальну серцевий м'яз, ракоззагоювальну, стимулювальну центральну нервову систему. Крім того, меліса сприятливо впливає на шлунок, на головний мозок, особливо у разі нервових спазмів, запаморочення й шуму у вухах. Ця рослина є основою для чаю. Застосовується як інфуз 25-50 г на 1000 мл окропу, по 200 мл 3-4 рази на день.

У монографії австрійського вченого Neuthaler (1964) у розділі «Трав'яна аптека» меліса лікарська рекомендується для домашньої аптечки у формі свіжоприготовленого настою. За спостереженнями автора, меліса регулює роботу шлунково-кишкового тракту, особливо під час здуття кишківника та має заспокійливу властивість.

У Польщі меліса лікарська широко застосовується як седативний засіб і як аналог кореня валеріани.

Листя меліси лікарської оффіцієнтовані в більшості країн світу, а верхівки рослини — тільки в Італії (Клан).

У народній медицині меліса лікарська використовується як протисудомний, протибольовий і серцевий засіб. Настій листя й верхівок пагонів з квітками приймають у разі поганого травлення, ведмедика, астми, різних невралгій, безсоння, малокровії, хворобливих менструацій, як проносний і потогінний засіб.

На Україні мелісу використовують у разі жіночих хвороб, чому і називають її там «маточником».

У народній медицині Середньої Азії відвар листя застосовується у разі малокровії, порушення травлення, для зміцнення нервової системи та поліпшення роботи серця і як сечогінний засіб; настій — у разі серцебиття, істеричних нападів, запаморочення, затримці менструації, подагри, болях у шлунку.

Ібн-Сина вживав рослину як засіб, що покращує роботу серця й сприяє травленню.

У «Каноні лікарській науці» Авіценна писав, що меліса лікарська «бодрить і зміцнює серце, припиняє перебої, допомагає у разі закупорювання мозку та усуває поганий запах із рота». Лікарі рекомендують її для зміцнення серцевого м'яза. У сердечників, які брали її настої, припиняються напади тахікардії.

Вміст корисних речовин:

Меліса містить 0,1-0,3% ефірної олії, основними компонентами якого є цитронеллаль, гераніол, цитраль, цитрронеллол, линалоол, дубильні речовини (зокрема розмаринова кислота), гіркоти, хлорогенові та кавові кислоти, флавоноїди, слизи та смоли. Деякі господарства, що працюють, можуть кількість ефірних олій збільшити до 0,8%. Крім того, у листі меліси містяться каротин (7 мг%), вітамін C (150 мг%).

У складі ефірної олії є цитраль (60%), цитронелаль, мирцен, гераніол, линалоол, цинеол. У листі меліси містяться каротин (7 мг%), вітамін C (150 мг%).

Поради шеф-кухаря:

Меліса — дуже ніжна пряність, що швидко втрачає свій аромат, тому використовувати її треба наприкінці приготування за 1-3 хвилини, а найкраще додавати до готових страв.

Меліса (особливо в компанії з естрагоном) додасть тонку пікантну ноту та звареним на парі овочам і печованим яблукам.

Практично в будь-яку страву, де використовується лімінний сік, непогано покласти кілька листочків меліси.